1 2

Під час облоги укріплення було значно поруйновано, особливо його західний фронт, тому цар наказав реконструювати фортецю. Наказ не було виконано: 1723 року комендант полковник Чичерін доповідав Військовій колегії, що „Полтавської фортеці городові всі стіни опали..." 1724 року сюди для інспектування відрядили інженер-майора Деколонга, який оглянув фортецю і склав кресленика та кошториса на реконструкцію її. Після цих робіт трасування оборонних ліній істотно не змінилося, за винятком південної дільниці, де в'їзний вузол значно спростили: замість горнверка з'явився трикутний у плані равелін з брамою і баштою, що збереглася з давніх часів. Біля Київської брами горнверк з равеліном взагалі ліквідували, натомість зробили бастіон регулярних обрисів. Перед Спаською брамою було знищено равелін, і вона опинилася просто посеред валу. Північний бастіон перероблено з квадратового на п'ятикутний, такої зміни зазнав і підковоподібний східний бастіон. Внутрішню лінію укріплень вздовж Мазурівки після 1722 року ліквідували.

1730 року реконструйована фортеця мала високі земляні вали з частоколом, земляні бастіони більш-менш регулярних обрисів, сухий рів і 8 башт, що збереглися з попереднього періоду, причому деякі з них були напівзруйновані: Криловська, Спаська, Київська, Басманівська, Мазурівська. Глуха та дві безіменні.

У такому вигляді фортеця проіснувала, поступово руйнуючись, до 1805 року, коли вали й рови прорізали новорозпланованими вулицями. 1817 року, за розпорядженням генерал-губернатора, вали розкопали, рови засипали і на місці їх проклали бульвари.

У сучасній містобудівній структурі фортеця виділена розпланувальне й композиційне. Трасами валів пролягають Першотравневий проспект, частково вулиці Леніна та Панянка. Фортечній еспланаді відповідає сквер на пл. Леніна. Найдавніша частина фортеці - Городище або Стара Полтава - розміщена на високій горі і нині є визначною ландшафтною домінантою в панорамі міста.

1 2